Володя вёз сына в садик. Машина неслась навстречу новому дню. Теплое весеннее солнце играло в сочной зелени деревьев. Яркие пятнышки бегали по молоденькой траве парка, вдоль которого шла трасса, выскакивали на капот мчащейся машины. Важные грачи вперевалочку ходили по тенистым аллеям, собирая веточки для строительства гнёзд.
Владимир замедлил ход и невольно залюбовался резкими изменениями в природе. Весна шла по городу стремительно, преображая всё, к чему прикасалась. «Жизнь продолжается», - подумал Вова, вдохнув полной грудью прохладный воздух, освежающий салон автомобиля через открытое окно.
Володин взгляд выхватил на фоне пейзажа молодого мужчину. Тот стоял, слегка наклонившись, ноги широко расставлены, рука опиралась о дерево.
«Помоги!» - услышал Владимир голос внутри себя.
От неожиданности нога резко дала по тормозам. Сдав чуть назад, Вова внимательно посмотрел на незнакомца. Да, он его не знал. Но под рёбрами настойчиво стучало: «Помоги».
«Может, ему плохо?» - подумал Володя. В этот момент ноги у мужчины подкосились, и он присел, облокотившись на старый тополь. В открытое окно долетело пьяное ругательство. «Нажрался уже с утра», - процедил Владимир сквозь зубы. Он уже хотел рвануть дальше, как опять внутренний голос настойчиво повторил: «Помоги».
«Ладно, - решил Вова, - вот только сына в сад отвезу и на обратном пути обязательно помогу. В конце концов, не садить же эту пьянь рядом с ребенком?»
Отцовский взгляд задержался на зеркальце, в котором отражался его малыш. Сынишка беззаботно сидел на заднем сидении, увлеченный игрой с новым самолетиком. Владимир нажал на «газ», и машина помчалась в сторону детского сада.
В садике Володю задержала разговорчивая воспитательница. Она стрекотала и стрекотала о каких-то пустяках. Вову это стало раздражать, и он бы с радостью удрал от ненужной болтовни, но воспитательница перекрыла своими пышными формами дверной проем. Не желая показаться невежливым, Владимир кивал и даже улыбался, хотя под ложечкой щекотало какое-то беспокойство, и мысли возвращались в парк. Наконец-то он многозначительно посмотрел на часы, и, сжалившись над ним, воспитательница отступила.
Проехав по кольцу, Володя вырулил на нужную трассу. Он кривился от мысли, что ему сейчас придется тащить пьяного мужчину в машину, вести его домой (хорошо ещё, если адрес вспомнит). Но он решил сделать это, чтобы избавиться от неприятного чувства, застрявшего занозой где-то под ребрами.
Проехав метров двести, машина встала в «хвост» пробки. Медленно продвигаясь вперед, Володя нервничал. Тревога холодной змеей заползла в душу. В том месте, где он недавно притормаживал, стояла милицейская машина и «скорая». Вова прижал машину к бордюру и вышел. Он тихонько подошел к милиционеру, разговарившему с водителем серебристого BMW, стоявшего поперек дороги. Бледный мужчина заламывал себе пальцы и с ужасом смотрел на представителя закона.
- Я никак не ожидал, что здесь кто-то может дорогу переходить, - оправдывался он. – Здесь же ни тротуара, ни пешеходной дорожки…
- Пьяный, - констатировал подошедший медбрат, - перегаром за три версты несёт.
- Так он жив? – вмешался в разговор Владимир.
- Уже мёртв, - махнул рукой медик.
- А вы собственно кто? – поинтересовался милиционер.
Ничего не ответив, Владимир побрел к машине. Хлопнув со всей силы дверцей, он положил голову на руль и подумал: «Я тот, кто мог это предотвратить».
P.S.: "Делая добро, да не унываем, ибо в свое время пожнем, если не ослабеем" (Гал.6:9).
Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Прочитано 7142 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4,2
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
"Не так страшны предатели и убийцы,потому что они могут только предать или убить,а страшны равнодушные,это с их молчаливого согласия совершаются многие преступления...".Спасибо за напоминание.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.